Щороку в третій четвер травня Україна відзначає унікальне національне свято – День вишиванки. Це свято самобутнє і не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Втім, мільйони українців саме цього дня дістають із шафи національне вбрання – вишиванку, і йдуть у ній на роботу, в університет чи до школи. 2023 року День вишиванки припадає на 18 травня.
Це доволі молоде свято і було започатковане лише 2006 року. Ідею акції “Всесвітній день вишиванки” запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Почалося все з того, що вишиванку одягли кілька десятків студентів та викладачів факультету, але з кожним роком кількість учасників акції більшала в рази. Зараз День вишиванки відзначають мільйони українців. І не лише у нашій країні, а й за її межами.
Свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – вдягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, це свято має глибокий зміст. По всьому світу об’єднуються українці в одній ідеї і показують, що мають власну самоідентифікацію та національний код. У цей день варто пам’ятати свою національну та громадянську позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.
В умовах війни з росією та надзвичайної консолідації українського суспільства День вишиванки в Україні буде ще одним приводом заявити про те, що ми – українці, вільний народ незалежної держави, яка відчайдушно бореться з російським загарбником.
День вишиванки не передбачає обов’язкових заходів, та протягом усієї історії свята, в мирні часи, з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці та ярмарки. Цей день завжди супроводжується усміхненими обличчями чи то в транспорті, чи то просто на вулиці. Адже кожен може побачити своїх однодумців.
Історія вишиванки. Вишиванка має величезне значення для кожного українця не лише як елемент святкового, народного вбрання, а й як складова українського культурного надбання. Історія вишиванки має глибоке коріння, адже елементами вишивки прикрашався ще одяг скіфів, які проживали на землях сучасної України ще до нашої ери. У Київській Русі також прийнято було носити вишитий одяг, про що є згадки тогочасних мандрівників та істориків.
З прадавніх часів вишиванка була для українців не просто одягом. У ній були зашифровані сакральні символи, які зберігають історію народу, його ідентичність. Сьогодні вишивка – ніби стародавній літопис, через який можна доторкнутися до історії та культури кожного куточка України
Хоча історикам не вдалося точно визначити час започаткування ремесла вишивання, в одному вони одноголосні: у добу палеоліту вишиванка вже була популярною та високо шанувалась серед наших пращурів.
Коли в Миколаївській області були проведені розкопки могили знатної та заможної сарматки (курган Соколова Могила залишився чи не єдиним не пограбованим), археологам вдалося знайти залишки золотого шитва на шовковій тканині пурпурового кольору. Це доводить важливість вишитого одягу для людей, адже його клали в могилу разом із золотом.
Символічний код вишивки. Знавці вишиванки переконують, що символіка елементів вишиванки має дуже сильний вплив на життя того, хто її носить. Геометричні візерунки позначають стихії природи та родючість землі, а рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов. Майстрині з усієї країни зображали на полотні тварин і вірили, що їхні зображення приносять вірність, достаток і довголіття.
Символічними є не тільки відтінки та форми вишивки, а й полотно та його колір. Традиційно вважали, що білосніжний колір означає цноту та чистоту, червоний символізує життєву силу, зелений – природу та спокій, а чорний – смуток і тугу. Найчастіше одягали білі вишиванки, вони додавали життєрадісності, а чорна вишиванка слугувала для часу посту та жалоби.
Майстрині із покоління в покоління передавали секрети давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що легко можна було дістати: кору, коріння, листя і квіти. Для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. На сьогодні відомо приблизно 250 видів вишивальних швів, що базуються на 20 техніках.