Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру. Однієї з найболючіших сторінок в історії нашого народу. Друга світова війна принесла Україні низку жахливих подій, незліченні людські втратами, руїни.
Встановлений німецькими загарбниками «новий порядок» вирізнявся своєю жорстокістю особливо в Києві. Так історично склалося, що одна з адрес масових розстрілів часів Другої світової війни, яка є символом людського горя став Бабин Яр. Саме з цією київською місцевістю пов’язують початок хроніки Голокосту -політики планомірного фізичного знищення людей лише за їх приналежність до єврейської нації.
Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. Тут в роки фашистської окупації було розстріляно понад 200 тисяч радянських громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих, євреїв, циган.
Уже на світанку 22 червня 1941 року Київ бомбардувала німецька авіація, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 72 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 22 вересня місто було захоплене ворогом. При цьому в полон потрапило понад 665 тисяч радянських бійців і командирів.
Акцію знищення єврейського населення організували блискавично й фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення Києва.
Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. За два дні 29-30 вересня 1941 р. розстріляли у цьому яру 33 771 осіб – майже усе єврейське населення Києва.
Вбивство безневинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншої нації, стало одним зі найстрашніших і кривавих злочинів нацизму і своєрідним символом страждань мирного населення.
Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.
Річниця трагедії Бабиного Яру завжди була й залишається приводом не тільки згадати про жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, що стали взірцем взаємоповаги між народами, прикладом духовного подвигу заради порятунку життя людей.